Червоногородський замок, обрамлений красою каньйону річки Джурин, обкладений червоними пісковиками, являє собою архітектурне диво, втілене у руїнах. Оточений майже круглим амфітеатром каньйону, на височині пагорба, він спокушає своїми обрисами замку XVII століття, який в XIX столітті був перетворений на палац. Сьогодні від цієї величної споруди залишились лише тіні минулого. Біля підніжжя пагорба шумить Червоногородський водоспад, найвищий на Поділлі, а таємниці минулого ховають нововідкрита печера «Джуринська» та печера пустельника у лісовому урочищі Пустельня.
Історія Червоногорода сягає 1351 року, коли він був заснований і пізніше обнесений кам'яними мурами Миколаєм Даниловичем у XVII столітті. Після численних нападів та занепаду внаслідок воєн, замок був знищений і лишився у руїнах у 1665 році. За часів австрійського владарювання, Кароль Понінський придбав і перетворив замок на палац у 1820 році, зберігши лише дві оборонні вежі, які згодом отримали сучасний вигляд.
До Першої світової війни палац був зразком сільської резиденції, з вишуканою терасою і колонадою, але події XX століття зруйнували його до основи. Тепер лишаються лише спогади про колишню славу, зображення у старих фотографіях і розбиті фрагменти.
Відвідування цього історичного місця є справжньою нагодою для заглиблення у багату історію та насолодження природою, що включає й вражаючі водні процедури під водоспадом, що заряджають енергією на весь день.
Головною перлиною палацу були його монументальні вежі, увінчані елегантними зубцями, що відображали характерні для кінця XVIII століття архітектурні уподобання. Тодішня архітектура втомилася від античних портиків із їхніми непорушними колонами та трикутними фронтонами, внаслідок чого з'явилася нова «романтична» течія в межах класицизму. Це була епоха, коли архітектори зверталися до спрощених форм готики та ренесансу, створюючи легкі та невимушені композиції, що втілювали прагнення до романтизму і таємничості.
Червоногородський замок, з його характерними бічними вежами, став одним із прикладів такого стилю, які можна було знайти і на територіях польських та російських магнатів. Ці вежі не лише прикрашали замок, але й розкривали багатство та унікальність його архітектурного обрамлення.
На жаль, сьогодні Червоногородський замок перебуває в занедбаному стані. Він не охороняється законом і не має статусу архітектурної чи історичної пам'ятки, і ніяких реставраційних чи консерваційних робіт тут не проводилося. Відвідування цього місця залишає гіркий присмак свідчення про недбалість до культурної спадщини, яка могла б розповісти про багатійшу історію регіону.
Червоногородський палац був оточений розкішним парком, який простягався на вісім гектарів землі. Пагорби в парку були укриті дубами, липами та акаціями. Під їхнім кронами майстерно було закладено італійський сад, до якого спускалися по кам'яних сходах. З заходу палацу влаштували округлий газон, прикрашений доріжкою, обсадженою квітами. На сході за квітником знаходився оборонний мур, рештки старовинного замку. У серці садової композиції витанцьовував фонтан, а недалеко від нього розміщувалася теплиця для екзотичних рослин.
Описи внутрішнього оздоблення палацу свідчать про його скромну, але вишукану елегантність. Залишилося лише кілька свідчень того часу, серед яких фотографія, що демонструє паркетну підлогу. Стелі у палаці були прикрашені дерев’яними люстрами та декоративною ліпниною, додаючи розкоші інтер’єру. В сервантах зберігалася колекція старовинної порцеляни, а по кімнатах розставлені були меблі нюрнберзького стилю, що підкреслювали аристократичний характер житла.
Туристи, що часто відвідують це місце, часто порівнюють Червоногородський замок з міфічними "Двома вежами" з легендарної саги Толкієна "Володар перснів". Це порівняння надає замку особливого чарівного аури, огортаючи його атмосферою таємничості та величі.
Автор: Універсал Тревел Групп