Замок Паланок, Мукачево

Опис замку

Замок Паланок, розташований у місті Мукачево, є типовим прикладом середньовічної фортеці, спорудженої на горі вулканічного походження з висотою 188 метрів над рівнем моря і 68 метрами над Мукачевим. З далеку замок виглядає як єдиний об'єкт, але насправді він складається з каскаду терас. Сучасний вигляд замок отримав в кінці XVII – на початку XVIII століття, коли була завершена нижня тераса, на якій знаходяться ворота і сторожова вежа, що була майже повністю зруйнована на початку XX століття.

У замку є кілька оборонних ровів і підйомних мостів, які ускладнювали доступ до внутрішніх частин. Нижній замок, закінчений у 1670 році, має два міцні бастіони. Середній замок, розташований на третій терасі, оточений дво- та триповерховими казармами для гарнізону. Верхній замок, найстаріша частина комплексу, розташований на самій вершині та оточений князівськими палатами і замковою церквою. Мукачівський замок є унікальним зразком фортифікаційної архітектури, що демонструє еволюцію військової та житлової архітектури протягом століть.

З історії

Замок Паланок, відомий також як Мукачівський замок, розташований у місті Мукачево Закарпаття, є видатним зразком середньовічної фортифікаційної архітектури, що включає елементи різних стилів. Ця пам'ятка архітектури національного значення вибудована на вулканічній горі висотою 68 метрів і займає площу 13 930 квадратних метрів. Замок згадується у документах XI століття, хоча точний час його заснування залишається невідомим. Угорський король Стефан І Святий надав замку особливого значення, укріпивши його стіни. Його роботу продовжив Святий Владислав. В період з 1396 по 1414 рік замком володів князь Федір Коріятович, який перетворив його на свою резиденцію, значно розбудував і зміцнив. У цей період було створено 85-метровий колодязь у скелястій горі. Протягом XV—XVI століть замок часто змінював власників, кожен з яких додавав до його укріплень і розбудови. З 1685 по 1688 рік замок витримав одну з найбільших облог, організовану військами Австрійського імператора, де обороною керувала Ілона Зріні, вдова князя Ференца І Ракоці. Після захоплення австрійцями замок був реконструйований і став найміцнішою фортецею на сході Австрійської імперії.

Легенда Мукачівського замку Паланок

Легенда розповідає про появу колодязя в замку Паланок. Князь Федір Коріятович велів копати колодязь, але вода все не з'являлася, незважаючи на зусилля робітників. Одного дня до князя прийшов чорт і запропонував наповнити колодязь водою в обмін на мішок золота. Княжа скарбниця була порожньою, а чорт відмовився приймати душу князя, наполягаючи на грошах. Один з лицарів запропонував хитрість, сказавши, що мішок золота може бути маленьким. Таким чином, вони обдурили чорта, віддавши йому мішок лише з двома золотими монетами. Розгніваний чорт стрибнув у колодязь, кричавши, що вони не питимуть води з нього. З того часу кажуть, що вночі можна чути, як чорт виє на дні колодязя, обурений тим, що його обманули.

Легендарні люди

Ілона Зріні, визначна своєю красою та розумом, близько трьох років відважно обороняла Мукачівський замок від облоги австрійської армії. Вона не залишала своїх обов'язків ні на мить, підтримувала бойовий дух захисників, допомагала у всьому – від лікування поранених до організації оборони. Легенда говорить, що під час однієї з атак на бастіон, де перебувала княгиня, вороги раптово припинили обстріл, зачаровані її красою або ж замовкли на наказ свого командувача.

Існує історія про закоханого у Ілону Зріні чиновника, який після відмови у відповідь на свої почуття, зрадив її, спричинивши бунт серед солдатів через відсутність зарплати. Княгиня ж, дізнавшись про зраду, вирішила продати свої коштовності, аби забезпечити оборону замку.

Капітан, що виконував завдання Ілони Зріні, обійшов австрійські пости, підпоюючи вартових, щоб безперешкодно повернути кошти до замку, де він допомагав керувати обороною. Але зрада зіграла свою роль, і бунтівники отруїли воду у колодязі, що зрештою призвело до капітуляції замку в 1688 році.

Інша версія говорить, що закоханий чиновник підробив листа від чоловіка Ілони Зріні, змусивши її вірити в безнадійність ситуації і підписати акт капітуляції.

У східному бастіоні Нижнього замку Мукачівського замку, в товщі кам'яної стіни (праворуч від прохідної музею) знаходиться мавзолей підполковника Адама Крагулича, коменданта замку. Коли в 1855 році імператор видав наказ про позбавлення Мукачівської фортеці військового статусу, підполковник Крагулич усвідомив, що його служба державі перетворилася на боротьбу з проявами свободолюбства, що глибоко засмутило його. Ця подія суттєво вплинула на його душевний стан і призвела до передчасної смерті. Його останнє бажання було бути похованим тут, у стінах Мукачівського замку, як "останньому військовому коменданті військового замку".

Не можна не згадати про пам'ятник князю Федору Коріятовичу, що встановлено у дворі Верхнього замку. Переглядаючи пам'ятник, особливу увагу привертає вказівний палець лівої руки статуї, який відполіровано до золотавого блиску. Говорять, що якщо взятися за цей палець і загадати найзаповітніше бажання, то воно обов'язково здійсниться, незалежно від того, чи мрієте ви про багатство, чи про щось інше.

Замковий колодязь

Замковий колодязь має глибину 85 або 86 метрів залежно від джерел. До глибини 13 метрів він облицьований тесаним каменем, а нижче вирубаний у скельній породі. На глибині 71 метра знаходиться гвинтова драбина з 24 сходинками, призначення якої залишається загадкою. Ці сходи були виявлені у 1851 році під час вилучення тіла солдата, який наклав на себе руки. Неподалік від дна, на відстані 1,6 метра, розташовані два резервуари для води.

За австрійськими джерелами XIX століття, на цій же глибині у колодязі вирубано спіральні кам'яні сходи, що закінчуються біля двох ніш: одна спрямована на південь, інша - на північ.

Колодязь функціонував до 1897 року. У 1987 році тут встановили дерев'яне колесо для відер для потреб кінозйомок. У 2008 році колодязь було очищено від сміття, відкопано до глибини 76,2 метра, а під залізобетонною плитою знайдено джерело води. Також було виявлено дубові бочки для підіймання води та військове спорядження, зокрема австрійське, першої половини XX століття. Після очищення колодязь освітлено і закрито склом, щоб відвідувачі могли споглядати його глибину. Існує повір'я, що від колодязя є секретний хід до річки Латориця, яким під час облог замку використовували для зв'язку зовні.